Vaha - Саме Ти

Ця роздвоєність вже не лякає, в ній нестримний натхненний плин.

Так буває душа втікає, заплітаючи в коси полин.

Захлинаєшся на бездоріжжі, не приховуєш пустоти.

І страшить, що у цім безмежжі мало місця для самоти.

Самоти. Самоти. Самоти. Саме ти.



Зупинитися б на хвилину, озирнутися б навпаки.

Крізь засмаглі свої руїни, щоб самого себе знайти.

Ти не стій біля моїх вікон, не приховуй мене від дощу

Ця роздвоєність не до віку, я до тебе сама прилечу.

Прилечу. Прилечу. Прилечу.



Ця роздвоєність вже не лякає. В ній нестримний натхненний плин.

Так буває душа втікає, заплітаючи в коси полин.

Захлинаєшся на бездоріжжі, не приховуєш пустоти.

І страшить, що у цім безмежжі мало місця…